Каталог
Новости
Объявления
Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net
%PM, %04 %557 %2019 %14:%янв

З калейдоскопу оперативних новин. 1. Транш отримаємо і віддамо?... 2. Судді скаржаться на зарплату... 3. Бізнес знову будуть перевіряти... 4. СБУ расследует попытку захвата власти... 5. Сидельцам добавят сахара, но урежут хлеб и картофель...

Україна має виплатити МВФ $1,8 млрд у 2019 році

У 2019 році Україна віддасть МВФ більшу частину отриманих грошей. У наступному році Україна очікує від Фонду близько 2,5 мільярда доларів двома траншами. В цьому році Україна повинна виплатити Міжнародному валютному фонду більше 1,8 млрд доларів, пишуть Українські Новини з посиланням на дані на сайті МВФ.

Згідно з нинішнім графіком, в поточному році Україна зобов'язана виплатити МВФ 1 325,476 млн СПЗ (спецправа запозичення). За курсом Нацбанку на початок січня це становить близько 1,8 млрд доларів.

Перший платіж МВФ заплановано на 1 лютого в розмірі 47,1 млн СПЗ, а вже 5 лютого необхідно заплатити ще 257,25 млн СПЗ. Найбільша виплата призначена на вересень. 3 вересня Україна повинна буде заплатити МВФ 114,3 млн СПЗ, а 13 вересня ще 295,5 млн СПЗ. Нагадаємо, 18 грудня рада директорів МВФ затвердила нову програму фінансуваннядля України на 3,9 млрд доларів. Київ отримав перший транш у 1,4 мільярда доларів через три дні.

На що скаржаться українські судді

Суддям не подобаються дискримінація у виплаті зарплат, нинішня система дисциплінарних покарань, тиск та багато іншого. В Україні часто та з різних причин критикують судову систему. Почути думку самих суддів доводиться рідше. Кореспондент Тижня відібрав найцікавіше з того, що пролунало на останньому З’їзді суддів, який відбувся 19 та 20 грудня в Києві.

Про різницю в зарплатах суддів

Що казали різні кандидати:

Вища рада правосуддя (ВРП) погано захищає інтереси суддів, які віддані на поталу. Суддів поділили на класи й ранги – вони отримують різні зарплати, хоча виконують однакову роботу й витрачають на це однаковий час. Різниця у зарплатах діючих суддів є дискримінацією, яку варто усунути передусім. Окрім того, питання зарплат роками стає засобом політичного тиску на суддів та «ґачком», який обмежує їхню незалежність. Останній приклад – законопроект №9258 про обмеження зарплат суддів. Зараз його ухвалення вдалося зупинити завдяки перемовинам з депутатами та іншими представниками влади. Однак ніхто не гарантує, що такі пропозиції не з’являться у майбутньому.

Історія питання:

Питання зарплат суддів як тема для гострих суперечок відоме давно і постало ще до Революції Гідності. Довіра суспільства до судової системи залишається низькою. За даними Фонду «Демократичні ініціативи», станом на вересень 2018-го, судам довіряли 7% громадян. Цей рівень не змінився за 5 років. Такі показники довіри дозволяють політикам-популістам активно підіймати питання про невиправдане зростання зарплат суддів, яке дійсно відбулося протягом останніх кількох років. Їхній аргумент: спочатку високі зарплати простим людям, а вже потім суддям. Зокрема, законопроект №9258, про який згадали на з’їзді, пропонує заблокувати поетапне зростання зарплати суддів з 1 січня 2019-го. Суддя місцевого суду від цього часу повинен був отримати оклад у понад 46 тис. грн (замість 37 тис. грн зараз). Уряд, який ініціював законопроект, оцінив економію в 2,8 млрд грн. Гроші запропонували спрямувати «на вирішення питань соціального захисту, розвитку регіонів та зміцнення обороноздатності країни». Протилежний аргумент полягає в тому, що низькі зарплати суддів тільки підживлюють корупцію в системі. Ще одне питання, яке викликає незадоволення – різний розмір зарплат суддів, які виконують однакову роботу. Ця проблема постала після запуску судової реформи. За новими нормами, усі судді України повинні пройти кваліфікаційне оцінювання. У разі його успішного проходження суддя місцевого суду отримує збільшену зарплату (оклад у 37 тисяч грн станом на тепер без урахування доплат). При цьому на час кваліфікаційного оцінювання продовжують працювати всі судді. На тих, хто ще не пройшов оцінювання до недавнього часу поширювалася інша норма – посадовий оклад судді місцевого суду у розмірі 10 мінімальних зарплат (насправді, після минулорічного зростання мінімалки наполовину, різниці майже немає). Водночас 5 грудня Конституційний суд ухвалив рішення про незаконність обмеження суддівських зарплат. Відтепер, місцеві судді, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання повинні отримати оклад у розмірі 15 мінімальних зарплат. Теоретично це вище зарплати судді, який пройшов оцінювання. При цьому, за прогнозом ВККС (Вища кваліфікаційна комісія суддів) оцінювання триватиме щонайменше до 1 вересня наступного року. За умов, якщо в місяць його проходитиме 500 осіб. У будь-якому разі, в Україні досі діють дві зарплатні сітки для суддів, які часто працюють в межах однієї установи. За словами самих суддів, це викликає конфлікти у колективі.

Читайте також: Антикорупційні перегони

Цитати

Світлана Шелест, новообраний член ВРП на з’їзді суддів: «Я вважаю невиправданою дискримінацію по зарплаті. Ці питання лежать у площині законодавства. Я не можу відповідати за законодавця. Я не можу сказати, чому Конституційний суд відтягнув рішення (про зарплати - Ред.

Олег Прудивус, новообраний член ВРП на з’їзді суддів: «ВРП повинна займатися питаннями матеріально-технічного забезпечення… Я думаю, що тоді таких проблем, як у нас зараз виникли із процедурою оцінювання, а саме те, що в одних судах різні судді отримують різну зарплату, не має бути і їх би не було. Якщо суддя відправляє правосуддя, то має отримувати таку зарплату, яку йому гарантує держава».

Лариса Іванова, новообраний член ВРП від з’їзду суддів: «…І суддівська винагорода, безперечно, це болюче питання для всіх. Я також, як і велика кількість із вас, не пройшла оцінювання та маю таку ж зарплату».

Після виступів кандидатів делегати з'їзду мали право поставити питання висуванцям. Однак питання ставили усім, окрім тих кандидатів, які зрештою і перемогли: Олега Прудивуса, Лариси Іванової, Наталії Краснощокової. Для них були тільки слова підтримки. Єдиним виключенням стала Світлана Шелест, яка окрім підтримки, отримала й обурення саме через своє рішення щодо суддівських зарплат.

Про право законодавчої ініціативи ВРП

Що казали різні кандидати:

Більшість складнощів у роботі суддів викликані поганим законодавством. Окрім того, можливість змінювати закони без огляду на позицію судової влади стає постійним засобом тиску на суддів. Так стається, зокрема, у питанні зарплат. Для вирішення цієї проблеми ВРП або Верховному суду треба надати право законодавчої ініціативи. Інший вихід – консультативний висновок ВРП повинен стати обов’язковим для ухвалення законів. Третій підхід – члени ВРП повинні бути в постійному контакті з представниками інших гілок влади для ефективного захисту інтересів суддів.

Історія питання:

Проблема нестачі якісного законодавства постала від самого початку незалежності України, але з роками тільки загострюється. Для прикладу достатньо згадати принцип безоплатного медичного забезпечення, прописаний у Конституції, але нічим не забезпечений. За даними Комітету виборців України станом на вересень 2017-го, більше половини зі ста найновіших на той час законопроектів отримали негативні висновки Головного науково-експертного управління Верховної Ради. Тонкощі законодавства для пересічного громадянина менш помітні, ніж скандали з поведінкою та способом життя суддів, але саме вони часто стають причиною тих чи інших непопулярних рішень судів. З останніх прикладів можна згадати так звані «правки Лозового», які потрапили до нових редакцій кодексів судочинства. Новації поставили під загрозу саму можливість притягнення до відповідальності злочинців через різке обмеження термінів розслідування та необхідність отримувати дозвіл суду на будь-які експертизи. Це загрожувало фактичним колапсом усієї правоохоронної системи. До лав критиків приєднався навіть генеральний прокурор Юрій Луценко, який особисто агітував у Раді за скасування правок.

Цитати:

Сергій Гирич, кандидат у члени ВРП: «Я можу сказати про один крок, який відділяє нас від того, щоб бути судовою владою. А ми є судовою системою. Одне із повноважень ВРП – це консультативні висновки. Я пропоную, щоб ми разом розробили законопроект, щоб він був проголосований, бо ми влада, і основним пунктом було, що консультативний висновок є обов’язковим. При його відсутності не мають права ухвалити зміни до закону про бюджет і зменшити грошове забезпечення, не мають права ліквідувати чи реорганізувати суди. Це не щось надзвичайне, а практика наших європейських сусідів».

Про дисциплінарні скарги та покарання суддів

До чого закликали різні кандидати:

Дисциплінарні скарги, які розглядає ВРП, стали елементом тиску на суддів. В Україні є 30-40 скаржників, які завалили ВРП скаргами. Є інформація про 20 тисяч скарг на суддів на розгляді у ВРП. Це абсурдна кількість. Потрібно законодавчо обмежити кількість скарг, які може подавати одна людина на одного суддю. Інший шлях, встановити чітке коло осіб, які мають право подати скаргу на суддю. Третій варіант, відхиляти скарги на основі вже ухвалених рішень у подібних ситуаціях. Ще один варіант – збільшити кількість членів ВРП на чотири особи. Покарання суддів за перевищення розумних термінів здійснення правосуддя – абсурдне за умов нинішнього навантаження. Необхідно визначити нормативне навантаження на суддю. Якщо він або вона розглядає більше справ, ніж передбачено, то карати за затягнення не можна. 

Історія питання:

Критика практики покарання суддів разом із критикою питання зарплат входить до переліку найчастіше обговорюваних під час останнього з’їзду. Реформа дисциплінарної відповідальності суддів відбулася після Революції Гідності. Усі повноваження по процедурі отримала ВРП, яка перетворилася на своєрідний «суд над суддями». Хоча остаточне рішення, все ж, за Верховним судом. Проте слід зазначити, що діяльністю ВРП під час розгляду дисциплінарних скарг не задоволений майже ніхто. Судді критикують систему, оскільки вважають дисциплінарні скарги засобом тиску з боку сторін процесів та влади. Громадськість критикує вже ВРП через те, що та нібито рідко карає суддів за порушення. За даними аналізу Центру політико-правових реформ, у 2017-му рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності становили лише 1% від усіх рішень за наслідками дисциплінарних проваджень. Одна з постійних підстав критики ВРП – покарання «суддів Майдану». Хоча на таких суддів у 2017-му випала половина усіх рішень ВРП про притягнення до відповідальності, але наявні ознаки відсутності єдиного підходу до різних суддів. Зокрема, за даними того ж аналізу, ВРП намагалася не звільняти суддів Майдану, якщо вони мали право на відставку, що дозволяє їм зберегти пільги.

Цитати:

Роман Брегей, кандидат у члени ВРП: «В частині дисциплінарної практики. Ви аналізували практику ВРП? Я коли прочитав, то вжахнувся. Одних, за тих самих обставин, звільняють, інших призначають на посади. Ніякого обґрунтування, нічого немає. Чому така дискримінація в цьому питанні? Як можна притягати до відповідальності людину, звинувачуючи у термінах (перевищення термінів судового розгляду - Ред.), коли в неї навантаження у 10 разів більше норми? Як держава, яка причетна до цього порушення, може за нього карати? Це абсурд, такого ніде у світі немає!»

Світлана Шелест, новообраний член ВРП: «Спектр повноважень ВРП дуже широкий. Серед них і дисциплінарні процедури. Хотілося б, щоб цей інститут працював на відновлення якості правосуддя, а не був засобом тиску на суд. Як я бачу свою роботу. Я вважаю, що потрібно уніфікувати якісь єдині критерії, припустімо, неприйнятності дисциплінарних скарг на основі вже напрацьованої практики ВРП: повернення, відмови у відкритті (провадження – Ред.). Уніфікувати підходи до притягнення чи застосування дисциплінарних практик з урахуванням пропорційності, яка є дуже важливою».

Владислав Цукуров, кандидат у члени ВРП: «Я би запропонував внести зміни до законодавства і встановити чітке коло осіб, які можуть звернутися до ВРП зі скаргою. Аналогічні правила були до 2010-го року, коли особа, яка подає скаргу, подає її не до органа, який розглядає, а до члена Ради суддів або до Уповноваженого ВІерховної Ради з прав людини, або іншої особи. Вони, за наявності підстав, уже робили подання, а за відсутності таких підстав обґрунтовано відмовляли скаржнику».

Про тиск, безпеку та незалежність судової влади

До чого закликали різні кандидати:

Питання безпеки суддів – ключове. Є підігрування суспільним настроям з боку влади. В Україні діє принцип колективної відповідальності всіх суддів за дії окремих представників корпусу. Кожен суддя повинен мати таке ж право на справедливий суд, як і решта. Звільнення за непроходження кваліфікаційного оцінювання – незаконне. Правоохоронні органи не реагують на факти тиску і погроз. Буває таке, що суддя подає заяву в правоохоронні органи, а ті за рік не проводять ніяких слідчих дій.

Історія питання:

Дискусія про те, якими мають бути рішення суддів така ж стара як і самі суди. Ключовий аргумент суддів у тому, що рішення бувають передусім законними або незаконними. Це важко пояснити у країні, де законні рішення часто бувають несправедливими, особливо у випадку резонансних справ, де сторона може залучити на свій бік якісних адвокатів. Не слід забувати й про загальні проблеми правоохоронної системи. Причиною непопулярних рішень судів часто стає неякісна робота на етапі розслідування. Реформи треба проводити комплексно, але цю думку важко донести до пересічного громадянина, який живе у постійному процесі реформ останні 30 років, однак щоразу його просять зачекати ще. Реакцією на такий стан справ стає політизація судового процесу. Окрім журналістів, резонансні судові справи відвідують «групи підтримки» однієї або обох сторін. Іноді вони намагаються зірвати засідання, іноді проконтролювати процес. Судді часто сприймають це як тиск. Ставлення громадян до цього також можна зрозуміти. Достатньо згадати випадок із уже офіційно засудженим «тітушководом» Юрієм Крисіним. Спочатку суддя Шевченківського райсуду Олег Лінник засудив Крисіна до умовного терміну. Він не звернув уваги на те, що обвинувачений вже мав таке покарання і скоїв новий злочин під час його відбування. Помилку виправили вже в апеляції, але у присутності чималої групи активістів. Відповідно, у суспільства складається враження, що домогтися справедливого рішення іншим шляхом неможливо. Цю ситуацію могла б змінити сама судова влада, наприклад, систематично караючи суддів у найбільш кричущих випадках. Однак той самий суддя Лінник після рішення по Крисіну просто пішов у відставку, зберігши за собою всі привілеї та пільги. Інший спосіб – зробити навіть непопулярні рішення аргументованішими та краще комунікувати з громадськістю. Певні кроки в цьому напрямі роблять. У судах з’явилися судді-спікери, які спілкуються з журналістами, а Верховний суд запроваджує нові підходи до написання рішень. Однак ключовим залишається перший пункт – покарання. Воно має стати не вибірковим, а системним. Варто додати також, що на З’їзді суддів частіше говорили про тиск із боку суспільства, але набагато рідше про тиск із боку влади або сторін процесу.

Олег Прудивус, новообраний член ВРП: «Забезпечення безпеки кожного судді. Зараз уже розпочався процес формування судової охорони. Це дуже важливий процес Я думаю, що ВРП повинна віднестися якомога серйозніше до цього питання. Має бути не просто приставлений охоронець до кожного судді, а він (суддя - Ред.) внутрішньо має бути спокійний за безпеку свого життя, здоров’я і під час засідань суду, і поза ними».

Лариса Іванова, новообраний член ВРП: «Мені, як нікому, зрозумілі проблеми, які існують саме у першій інстанції. Це і охорона судів, і незалежність суддів, і тиск. Я вважаю, що не можна ухвалювати справедливе і законне рішення, коли в тебе за спиною люди в балаклавах, а на виході тебе чекають зі сміттєвим бачком. Це все зрозуміло».

Євген Пузиревський, кандидат у члени ВРП: «Останнім часом відбулася певна дискредитація звання судді. Коли мене вперше обрали суддею в 1995-му, то відношення було більш-менш прийнятним. Я сподівався, що далі буде краще, як у Європі та США. Але стало не краще, а гірше. Дискредитація суддів стала можливою, так, завдяки діям окремих представників суддівського корпусу, які своїми, м’яко кажучи, сумнівними рішеннями та нескромним способом життя викликали певну недовіру до суддівської влади. Але більшою мірою це сталося завдяки численним представникам органів влади, політичних сил, громадськості, преси, які звели хвилю недовіри у ранг якогось абсолюту, намагаючись вплинути на представників суддівського корпусу».

Окрім питань, які підняли більшість учасників з’їзду, окремі делегати та кандидати зупинилися на проблемах, про які говорять рідше.

Про судочинство у прифронтовій зоні

Одного з кандидатів у ВРП суддю Владислава Цукурова можна назвати суддею-переселенцем. Таких в Україні зараз достатньо багато. Офіційно він суддя Ворошиловського райсуду Донецька, але зараз працює у відрядженні в Білій Церкві. Цукуров відомий тим, що справляв правосуддя іменем України до вересня 2014-го, коли перші поверхи будівлі, де розташований його суд вже захопили бойовики. У своїй промові, серед іншого, Цукуров підняв саме проблему судочинства у прифронтовій зоні. «Я схиляюся перед суддями у прифронтовій зоні і дуже знаю про проблему з безпекою, яка там є. У них багато родичів залишилися на окупованій території. Я вважаю, що цю проблему можна вирішити шляхом направлення колег з інших регіонів для здійснення правосуддя у ці проблемні суди. Для цього слід напрацювати стимули – або фінансові, або пільговий стаж. А не так як зараз – 60 грн добові і працюй суддя, виживай як хочеш». Пізніше він уточнив, що проблема з безпекою суддів виникає особливо у кримінальних справах. Іншими словами, суддів можуть шантажувати питанням безпеки їхніх родичів у окупації. Саме для вирішення цієї проблеми Цукуров і пропонує залучати до судочинства у прифронтовій зоні суддів з інших регіонів.

Про «простих» і «непростих» суддів

Сергій Чумак уже вдруге поспіль став кандидатом до ВРП від адміністративної ланки. Він суддя Третього Апеляційного адміністративного суду (Дніпро). Суддю Чумака можна було б назвати найбільш радикальним опозиціонером до нинішньої судової влади з тих, хто виступив на з’їзді. Від нього навіть пролунало словосполучення «репресії проти неугодних суддів». «Політики знову почали говорити про наше знищення і тотальну ліквідацію. Нас почали ділити на реформованих і нереформованих», - казав Чумак. Себе він позиціонує як захисника інтересів «простих суддів». Вже після доповіді в Чумака відбувся цікавий діалог з головою Ради суддів Олегом Ткачуком. Вони спробували визначити, кого ж вважати «простим», а кого «непростим» суддею. Згоди так і не дійшли, але версії запропонували. /УКРАЇНСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ/

В Україні відновлять перевірки бізнесу - закон

В Україні відновлять перевірки бізнесу - закон

Фото: Дмитра Наконорова
В Україні припинено дію заборони на перевірки бізнесу

З 1 січня 2019 року в Україні втратив чинність закон про мораторій на проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності. В Україні 1 січня припинено дію мораторію на перевірки бізнесу. Про це відомо з поновлення відповідного закону на сайті Верховної Ради. Зокрема, йдеться про закон Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) в галузі господарської діяльності.

"Встановити до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у галузі господарської діяльності", - йдеться в тексті документа. Отже, з 1 січня дію зазначеного закону припинено.

Нагадаємо, 2017 року президент Петро Порошенко обіцяв, що мораторій на перевірку малого й середнього бізнесу буде продовжено наступного року, що і було зроблено. Незабаром Кабмін опублікував перелік органів державного нагляду, на які в 2018 році не поширюється дія мораторію на перевірки бізнесу

СБУ расследует попытку захвата власти в Украине, организованную на съезде в Праге - СМИ

"Служба безопасности Украины начала расследовать как попытку захвата власти проведение "Первого национального украинского конгресса" (ПНУК) и создание "Украинской народной армии" в Праге (Чехия) в мае 2018 года", - утверждает издание.

Согласно сообщению, на мероприятии "было провозглашено, что Верховная рада, Генеральная прокуратура Украины и министерство внутренних дел Украины нелегитимны и являются преступными организациями, а ПНУК - единственный легитимный законодательный орган власти Украины".

По данным издания, на так называемом конгрессе, кроме прочего, органом судебной власти был якобы определен "Украинский народный трибунал", для исполнения его приговоров создана собственная спецслужба "Тайная экзекьюта", а также "Украинская народная армия", задачи которой - "противодействие Национальной гвардии Украины и Национальной полиции Украины с целью насильственного захвата власти и свержения конституционного строя". Лидером ПНУК указан Рустам Ташбаев.

"На съезде в Праге в мае 2018 года единым кандидатом в президенты Украины от ПНУК был избран активист Евромайдана Иван Бубенчик", - заявляет издание. Иван Бубенчик был задержан в Украине 3 апреля по подозрению в убийстве двух бойцов спецподразделения "Беркут" во время событий на киевском Майдане. В дальнейшем стало известно, что его подозревают с посягательстве на жизнь сотрудника правоохранительных органов и незаконном обращении с оружием.

17 мая суд отказался арестовать Бубенчика и передал его на поруки двум депутатам украинского парламента. В декабре 2018 года суд Киева по ходатайству СБУ назначил судебно-лингвистическую экспертизу заявлений, сделанных на съезде в Праге. 

Зекам урежут норму хлеба и картошки, но добавят чуть-чуть сахара. Кабмин анонсировал "европеизацию" тюремного питания

 

Накануне предновогодней лихорадки, когда большинство украинцев заняты вопросами покупки подарков, продуктов и сервировки праздничного стола, правительство "на перспективу" озаботилось вопросами питания более чем 60 тысяч человек, которые содержатся в учреждениях пенитенциарной системы.

27 декабря Кабинет министров принял постановление №1150 с витиеватым названием - "О нормах питания лиц, которые содержатся в учреждениях исполнения наказаний и следственных изоляторах Государственной уголовно-исполнительной службы, местах временного содержания ГПСУ, изоляторах временного содержания, приемниках-распределителях для детей и других местах содержания Национальной полиции и специально отведенных местах для временного содержания (изоляторах временного содержания) Службы безопасности Украины".

Грубо говоря Кабмин утвердил новые нормы питания для зеков. Ввести их намерены с 1 января 2020 года.

"Будет улучшено питание и нормы приведены в соответствие с современными европейскими стандартами", - обещают в правительстве.

"Страна" разбиралась, чем сегодня кормят украинских сидельцев и какие новаций "под елочку" приготовили им правительственные мужи.

На кормежку освоили почти полмиллиарда гривен

Для начала следует уяснить, как на сегодняшний день обстоит ситуация с рационом в украинских "местах не столь отдаленных".

Сразу заметим, что они не идут ни в какое сравнение даже с периодом, когда большая часть территории нашей страны являлась частью Российской Империи. Сто лет назад арестантам здесь полагалось в день, например, по 800 г хлеба, 127 г мяса, 30 г сала. А заключенным, отбывавшим наказание на Дальнем Востоке, выдавалась еще большая "пайка" - в рацион "харча" неработающих лиц входил суп из свежего мяса, 1,2 кг хлеба, 60 г круп и 170 г мяса в день.

После обретения независимости нормы питания арестантов правительство Украины утвердило еще в 1992 году. На сегодняшний день (с рядом изменений) ими регламентируется, что для обитателей СИЗО, тюрем и ИВС в сутки полагается следующий суточный рацион.

Так, согласно норме №1 (это наиболее популярное меню в неволе) это до 100 г мяса и рыбы, полкило хлеба, 550 г картошки, 120 г каши из круп, 20 г макарон и бобовых, 250 г овощей (где 150 г - капуста), 3 г томатной пасты, 30 г сахара, 20 г подсолнечного масла, 1 г чая, 40 г маргарина, 12 г соли и лавровый лист. Данный набор, согласно версии его составителей, содержит общую энергетическую ценность в размере свыше 3000 ккал.

Суммарно на нужды по организации "кормежки" из бюджета в 2018 году было выделено 465,4 млн грн. Но опрошенные "Страной" сидельцы, адвокаты и сотрудники правоохранительных органов делают важную ремарку - говорить о том, что такой суммы (если даже вся она была использована по назначению, а не "освоена" приближенными к чиновникам фирмами) достаточно для организации качественного питания узников, не приходится.

Причем вне зависимости от того, какому ведомство подчинено конкретное учреждение.

"По отзывам - дерьмо редкое". Чем столуют узников на самом деле

Вот как описывает рацион узников подведомственного МВД Изолятора временного содержания на Косогорном переулке в Киеве адвокат Юрий Иващенко: "Из того что знаю, то в периоде с мая 2017 и вплоть до по марта 2018 года сидельцев кормили какими-то наборами. Их разогревали, но по отзывам клиентов - это дерьмо редкое. Поэтому народ, в основе своей, ел то, что передают родственники. Насколько слышал, сейчас в ИВС вроде бы как снова готовят".

Другой адвокат, Валентин Рыбин, по просьбе "Страны" дал характеристику питания в так называемом СИЗО СБУ на Аскольдовом переулке, где содержатся арестанты по "политическим" и особо тяжким статьям, связанным с госизменой, сепаратизмом и т.д.

"Рацион как всегда - различные каши (перловка, гречка, овсянка), мясо (курица), рыба, хлеб. Кушать, то что дают, в принципе можно. Это же не "Лукьяновка", где одним хлебом можно питаться из всего меню, - говорит защитник. - Но многие арестанты живут на передачах, которые заносят родственники. Там и свежие фрукты, и овощи, и витамины - лук, чеснок, сало".

Опрошенные автором этих строк обитатели вышеупомянутого Лукьяновского СИЗО действительно массово жалуются на "казенный харч".

"Сегодня на завтрак был хлеб, сахар и несъедобная каша. На обед обычно суп или борщ, назвать их съедобными тоже нельзя. На ужин - кисловонючая капуста или каша. Раз в неделю дают вареную картошку. Лично я за год, который нахожусь здесь, еды от администрации не ел, как и больше половины других арестантов. Но те, у кого нет поддержки и помощи с воли, вынуждены это есть, чтобы просто не умереть", - говорит один из сидельцев СИЗО №13.

Другой узник "Лукьяновки" прислал фото отдельных блюд, которые подавались им на текущей неделе. На снимках - каша и картошка.

Чем на самом деле кормят узников Лукьяновского СИЗО, фото: "Страна"

"Это самое лучшее, что было на обеде и ужине. К сожалению, все пресное и без вкуса. Остальное даже фотографировать нельзя, какая-то бесформенная жижа, это все сразу выкидывают", - отмечает арестант.

Третий заключенный добавляет, что 29 и 30 декабря в СИЗО устроили "предновогодний шмон": "Искали наркотики и водку. Но по кормежке, сегодня было лучшее за последние полгода. На первое - крупа ячмень в кипятке, такое даже собаки не едят. А вот на второе ячка с кусками тушенки, действительно вкусное. Вечером обещают отварную капусту, вот и весь праздник".

Эта масса, по словам арестантов, указана в меню как "суп", источник фото: "Страна"

Каша с тушенкой, новогоднее меню в рационе арестантов "Лукьяновки", источник фото: "Страна"

Собеседник "Страны" в системе ГПУ, который по роду деятельности связан с вопросами обеспечения законности нахождения лиц в неволе, говорит - то, что большинство арестантов не едят тюремную пищу, давно устоявшееся правило. "Плюс-минус еда везде одинаковая, хотя в СИЗО №13 действительно есть нюансы. В беседах арестанты жалуются, что им дают помои, и, например, мяса в еде практически нет", - говорит он.

Впрочем, в ряде СИЗО уже осваивают передовые технологии. Как рассказали арестанты, там действуют специализированные интернет-магазины, через которые можно заказать доставку продуктов питания за решетку (интернет есть практически везде в свободном доступе, также как и мобильные телефоны).

"Ассортимент там не очень большой и цены кусаются, но все же это лучше, чем казенная еда и быстрее, чем прием передачек с воли для которых нужно отстоять длинные очереди", - говорит один из арестантов. 

Кем готовились новации Кабмина и что они не учитывали

Под соусом того, что нормы и рацион питания заключенных и арестантов действительно подлежат "осовремениванию" и было принято постановление правительства №1150.

Этот проект, разработанный в недрах Министерства юстиции, без замечаний утвердили первый вице-премьер Степан Кубив и глава СБУ Василий Грицак. Согласно его тексту, начиная с 2019 года расчетные затраты на организацию питания арестантов и заключенных, если исходить из новых норм, должны были вырасти почти в три раза - вплоть до 1,35 млрд грн в год Свиньи (2019-й), 1,43 миллиарда - в год Крысы (2020-й), и 1,5 миллиарда - в год Быка (2021-й).

Но далее в процесс согласования вступило Министерство финансов, в результате чего в текст правительственного постановления была включена важнейшая ремарка. Согласно ей, в Новом году арестантам вообще не следует ожидать каких-либо изменений в их столовании. А что же касается 2020 и последующих годов, то по данной статье расходов деньги будут выделяться исходя из наличествующих бюджетных ассигнований. То есть, по остаточному принципу.

Еще больше вопросов вызывает фактическое дистанцирование от процесса подготовки и согласования постановления со стороны Министерства здравоохранения. В экспертном выводе говорится, что Минюст при утверждении документа не учитывал приказ МОЗ от 3 сентября 2017 года, которым утверждены нормы физиологической потребности населения Украины. Более того - в ведомстве Павла Петренко предпочли уйти в новой редакции норм питания арестантов и заключенных от "раскладки" суммарной энергетической ценности продуктов, входящих в меню узников.

В итоге, воспользовавшись процедурной лазейкой о том, что в случае отсутствия позиции у ответственного ведомства (в данном случае, Минздрава), правительство расценило ситуацию по принципу "молчаливого согласия". И провело нормативный акт, сделав отсылку к тому, что 20 декабря его в целом поддержал замминистра здравоохранения Александр Линчевский.

Но даже это не снимает вопросов о том, каким образом данное решение будет реализовано в жизни.

Как изменится арестантское меню и что в него добавят

Во-первых, хотя во всех обоснованиях власти указывают на увеличение норм питания арестантов, фактически новые величины мало в чем отличаются от нормативов четвертьвековой давности.

Действующая норма питания заключенных и арестантов, источник фото: zakon.rada.gov.ua

Наоборот, в новой редакции предусматривается сокращение пайки выдачи хлеба для женщин с 500 до 400 г, круп - со 120 г в сутки до 100 г (для мужчин) и 90 г (касается женщин), маргарина (на 5 и 10 г соответственно), картошки (до "ровной отметки" в полкило).

На этом фоне увеличили на 10 г суточный рацион сидельцев в макаронах и сахаре, и на 50 г - в овощах. По всем прочим позициям новое постановление не сулит каких-либо новшеств и изменений.

Нормы питания арестантов, которые вступят в силу с 1 января 2020 года, источник фото: kmu.gov.ua

Наиболее ярко о том, что новации вряд ли существенным образом повлияют на рацион питания арестантов, говорят расчетные выкладки финансовых расчетов.

Согласно им, по ныне действующим нормативам на кормежку одного сидельца в подведомственнном МВД учреждении ежедневно государство тратит 39,1 грн. В новой же редакции это обойдется в 42,59 грн.

Источник фото: kmu.gov.ua

Похожая ситуация - и в заведениях Госпогранслужбы, где на сегодня "харч" одного сидельца в стуки обходится в 30,97 грн, а по новым правилам - увеличится еще на 2,75 грн.

Источник фото: kmu.gov.ua

Заметим, что в данном расчете не учтены такие категории обитателей мест лишения свободы, как грудные дети, несовершеннолетние, принудительно голодающие, диабетики и т.д. Поэтому если обратиться к общим выкладкам, то "улучшенный" за счет принятия постановления №1150 и отмены ряда спецнорм рацион питания наоборот, якобы должен привести к экономии бюджетных средств. И позволить сократить на более чем 6 млн грн общую затратную часть на кормежку заключенных.

Источник фото: kmu.gov.ua

Впрочем, сразу же заметим, что об этом можно говорить также лишь в теории, ведь фактически на данную статью расходов бюджет ежегодно выделял не 1,36 млрд грн, а втрое меньшую сумму.

Другое существенное новшество, связанное с организацией питания заключенных, связано с утверждением перечня продуктов, которые в целях повышения разнообразия столования, подлежат замене.

В частности, пшеничный хлеб разрешено заменять сухарями, галетами и даже сухофруктами, мясо - консервами, копчеными мясопродуктами, вареной колбасой, мясными наборами и даже голубцами или пельменями, маргарин - сливочным маслом, салом и жиром, молоко - йогуртами, кефиром или сгущенкой, сахар - зефиром, халвой или мармеладом.

С одной стороны, в новых нормах указано - они внедряются для разнообразия меню сидельцев, а также по назначению врачей. Но в порядке обеспечения таких замен продуктов указано: замена возможен также в случае отсутствия тех или иных групп продуктов на складе. То есть, нормативный акт в этой части выгляди как своего рода страховка для тюремщиков, которые пользуясь данным пунктом могут кормить заключенных чем угодно из имеющихся под рукой (закупленных) продуктов, невзирая на нормы, калорийность и т.д.

А периодичность замены продуктов питания, равно как и лица, которые уполномочены будут принимать решения об изменении в меню, правительственное постановление не конкретизирует. /СТРАНА ЮА/

Для того, что бы оставить отзыв, Вам необходимо Войти или Зарегистрироваться
Регистрация не займет более одной минуты, а так же Вы сможете авторизироваться с помощью соц. сетей