Каталог
Новости
Объявления
Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net
%PM, %15 %495 %2019 %13:%апр

З калейдоскопа оперативних новин-1: 1.Фінішна пряма. Суцільний стрес і образи... 2.Про Наші вибори: позиція США і Європи... 3.Отдебал сам себя... 4."Случайно" помогли Зе... 5.Президент вже не "царь і бог"... 6.Доля дітей і онуків диктаторів...

 8 висновків напередодні другого туру. Вибори в Україні виходять на фінішну пряму. Це були надзвичайно цікаві, але й нервові тижні. Між Петром Порошенком і Володимиром Зеленським зараз як ніколи жорстка конкуренція. Попри те, що Зеленський переміг у першому турі з величезним відривом від свого конкурента, ні він, ні Порошенко не припинили боротися за перемогу. Чорний піар, напруга, нагнітання. Зараз у хід йде все. Від кампанії країна втомилася. Але хочу зробити 8 висновків, чим усе ж таки вона особлива.

Перший. Адміністративний ресурс більше не працює. Продуктові набори, доплати, підтримка мерів більше не гарантують перемоги на виборах. Команда президента Петра Порошенка зробила на це ставку в першому турі. Голова держави був у багатьох містах, його підтримували мер Одеси Геннадій Труханов і мер Харкова Геннадій Кернес, але це не допомогло йому показати високі цифри у цих регіонах. Навіть навпаки. Президент це зрозумів, і фестиваль соціальної щедрості між першим і другим туром припинився.

Не домальовувати собі перемогу і не фальсифікувати вибори – це показник політичної зрілості

Другий. Українська влада навчилася проводити чесні вибори. Остаточний результат першого туру майже співпав з даними екзит-полів. Українські та іноземні спостерігачі не зафіксували кричущих порушень. Якщо вони і були, то не вплинули на результат виборів. Не домальовувати собі перемогу і не фальсифікувати вибори – це показник політичної зрілості.

Третій. Якщо соціальні доплати більше не працюють, то підтримка медіа – ще й як. Великі телеканали відіграють дуже важливу роль на виборах. Президент Порошенко мав великий доступ до каналів Віктора Пінчука, Ріната Ахметова і Сергія Льовочкіна. Проте телеканал Ігоря Коломойського його безжально критикував і працював на зниження рейтингу. Натомість Володимира Зеленського великі телеканали довгий час взагалі не помічали. Та він був і залишається зіркою телеканалу 1+1, де виходять продукти Студії «Квартал 95» і серіал «Слуга народу». Зеленського побачили на екрані мільйони виборців. Без підтримки 1+1 шоумену було б набагато складніше брати участь у цих виборах.

Четвертий. Ніколи раніше соціальні мережі не відігравали такої ролі на українських виборах. Штаб Володимира Зеленського здійснив інтернет-прорив у донесенні інформації до виборців і мобілізації свого електорату. Наприклад, в Instagram, де у Зеленського 3,5 мільйонів читачів, він публікував відео запливу в басейні. А в Telegram, де у нього теж високі показники – як перевірити себе у реєстрі виборців чи записатися у спостерігачі. Після першого туру Петро Порошенко також активізував свою присутність у соціальних мережах, особливо в Telegram.

П’ятий. Негатив не завжди працює. Чим більше команда президента робила ставку на гасла «або він, або Путін», видавала газети зі зображенням ворога України, та поширювала інформацію, що їхній конкурент може мати наркотичну залежність, тим більше віддаляла Порошенка від перемоги.

Шостий. Кампанія між першим і другим туром була абсолютно беззмістовною. Замість чітко пояснити, як воююча країна буде жити наступні 5 років, ми кілька тижнів обговорюємо медичні аналізи кандидатів, їхні змагання у відеороликах із запрошенням на дебати.

Володимир Зеленський вів віртуальну кампанію від самого початку. І, зрештою, у цю пастку потрапив і президент Петро Порошенко. Замість проводити реальні кадрові зміни, позбавляти посад токсичне оточення, виправляти помилки, голова держави витрачав час на здачу аналізів, відеоролики і білборди з Путіним. Так, він багато спілкувався зі ЗМІ – це великий плюс, але мало діяв. Володимир Зеленський взагалі відмовився від спілкування із журналістами для пояснення своїх подальших планів. Його рейтинг йому це дозволяв.

Сьомий. Корупція. Останні кілька років влада намагалася нав’язати українському суспільству думку, що питання боротьби з корупцією людей мало обходить. Що для них набагато важливіше інше. Проте це не так. І результати виборів це підтверджують. Тому хто би не став наступним президентом, йому варто розуміти: дозволяти красти – це програшна і короткотермінова стратегія.

І восьмий висновок. Ці перегони дуже наелектризовані. Суцільний стрес і образи. Та пам’ятайте найголовніший висновок усіх виборчих кампаній в демократичних країнах – бережіть нерви, на виборах життя не зупиняється. Ми – не Росія, де все відомо заздалегідь. І це точно хороша новина.  "Новое Время"

                                                                              ************************

Трамп ставить на Зеленського. Правда чи ні? Розбираємося з експертами

EtCetera розпитав у політологів, кого з кандидатів у президенти – Петра Порошенка чи Володимира Зеленського – підтримують у США та Європі. Чи варто вірити інсайду про те, що у Білому домі чинного Президента України не розглядають як людину, з якою можна вести співробітництво?

КОНТАКТ ВСТАНОВИТИ НЕ  ВДАЛОСЯ. На думку голови правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, попри те що Петро Порошенко намагався знайти порозуміння та навіть робив певні подарунки президенту Трампу та його адміністрації, з точки зору розслідування «українського сліду», щоб компенсувати підозри в якихось зв’язках Трампа з Росією, встановити контакт не вдалося.

Причина в тому, що у Трампа дуже добре пам’ятають: були певні докази, що українська влада, зокрема Петро Порошенко, підтримували на виборах Хіларі Клінтон і не вірили у перемогу Дональда Трампа.

Володимир ФЕСЕНКО, політолог:

Саме тому під час всього президенства Дональда Трампа проявлялося достатньо прохолодне ставлення і до Президента Порошенка, і до  представників його команди. Так, відбулася зустріч у Вашингтоні, але її домагалися декілька місяців і вона виявилася дуже короткою. Сформувати якісь позитивні стосунки з Трампом не вдалося.

Директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник стверджує, що консолідованої позиції США щодо нинішнього Президента немає. Є лише дії окремих груп серед американського істеблішменту стосовно того чи іншого кандидата.

Руслан БОРТНИК, політолог:

Порошенку не пробачили скандал з Полом Манафортом, який сьогодні знаходиться у в’язниці, хоча ще недавно він очолював передвиборчий штаб Трампа. Порошенка в оточенні Трампа вважають «хлопцем Ротшильдів», неолібералів, демократів, одним словом – «не своїм». І довіри до нього немає. Незважаючи на те що рівень діалогу зберігається, ставки на Порошенка немає і підтримку з боку адміністрації США він не отримає.

За словами експерта, гарантій підтримки команда Президента не отримала.

ХТО СТАВИТЬ НА ПОРОШЕНКА? На думку Руслана Бортника, сьогодні на Порошенка ставлять, умовно кажучи, «яструби» і з боку США, і з боку ЄС.

Руслан БОРТНИК, політолог:

На Порошенка ставлять ті кола, які зацікавлені у протистоянні з Росією, які зароблять на «новій холодній війні», отримуючи політичні та економічні дивіденди, тому що фінансування збройних сил у світі зростає в геометричній прогресії.

ХТО СТАВИТЬ НА ЗЕЛЕНСЬКОГО? В адміністрації Дональда Трампа до Володимира Зеленського, швидше, «приглядаються», – так вважає Володимир Фесенко.

Володимир ФЕСЕНКО, політолог:

Ставок, можливо, на Зеленського нема. Вони (Трамп і Зеленський – EtCetera) різні люди, зокрема – різних поколінь. Проте не випадково Зеленського називають «українським Трампом». Обидва – не політики, досить екстравагантні. Один – професійно, а інший – по життю такий. Вони можуть діяти не так, як стандартні політики. Я не виключаю, що у Трампа може бути суто людський інтерес: «Що це за хлопець, який виграв вибори, не будучи політиком? Треба подивитися і познайомитися». Я не виключаю, що вони можуть сподобатися один одному. Тому у Зеленського є шанс. Я не думаю, що є ставки на нього. Американці діють дуже обережно, але певне психологічне підґрунтя для того, щоб вони знайшли спільну мову, потенційно існує.

На переконання Руслана Бортника, Зеленського підтримують еліти Європейського Союзу, які розглядають його як певний «грузинський варіант» для України.

Руслан БОРТНИК, політолог:

Зеленського підтримують насамперед торговельні еліти Європейського Союзу, які зацікавлені якщо не у вирішенні ситуації в Україні, то в її демілітаризації і налагодженню торговельних, економічних зв’язків з Росією. Це еліти, які сьогодні значною мірою представлені балканськими країнами та деякими східноєвропейськими країнами, такими як Угорщина, а також дуже потужними групами всередині Німеччини, Італії, Франції. Але консолідованої позиції ЄС ні стосовно Порошенка, ні стосовно Зеленського немає.

                                                                                   **********************

"Final-party порохоботов". Порошенко на Олимпийском ОТДЕБАЛ САМ СЕБЯ. Как это было

"Final-party порохоботов". Порошенко на Олимпийском ОТДЕБАЛ САМ СЕБЯ. Как это было

дебаты могут с высокой долей вероятности не состояться вообще. 

 Петр Порошенко прибыл на киевский стадион, чтобы провести дебаты с Владимиром Зеленским. Который уже давно заявил, что 14 апреля на НСК "Олимпийский" не придет.

"Зе" приглашал своего оппонента провести стадионные дебаты в предпоследний день перед выборами - то есть, в пятницу, 19 апреля. Как того требует закон. Однако Порошенко хочет в этот день дебатировать лишь в студии UA:Першого. 

То есть, дебаты могут с высокой долей вероятности не состояться вообще никогда. Но сегодня их не будет совершенно точно. 

Тем не менее, президент уже к 14:14 явился на "Олимпийский". Хотя бы для того, чтобы подчеркнуть неявку своего оппонента (хотя тот сразу заявлял, что в этот день не придет). А дальше выступить соло, получив лишний повод для самопиара перед выборами. 

О чем Порошенко поговорил с отсутствующим Зеленским- 

Главные выводы

Отгремевшее меропорятие - довольно топорная манипуляция. Порошенко точно знал, что Зеленский не придет. Команда "Зе" и он сам громко заявляли об этом всю последнюю неделю. Но Порошенко зачем-то устроил шоу с пустой трибуной, на которой якобы должен стоять его оппонент. 

Впрочем, зачем - понятно. Во-первых, использовать лишний повод для самопиара. Во-вторых обвинить Зеленского в том, что он струсил. 

Однако вряд ли этот ход сработает. Зеленский довольно отчетливо пояснил всей стране, когда планирует прийти на Олимпийский. Это 19:00 в пятницу 19 апреля. Поэтому вряд ли на избирателей Зе как-то повлияет фарс Порошенко.

В том, что затеянные им дебаты - именно фарс, говорит и организация мероприятия. Концерт, агитация, своз массовки бюджетников, беспрестанные восхваления в адрес Порошенко и его славословия самому себе со сцены - все это напоминало личный митинг Петра Алексеевича, а не приглашение оппонента к публичным прениям. 

Странно было рассчитывать, что Зеленский пришел бы на этот предвыборный концерт. Даже если бы он вдруг согласился на дебаты 14 апреля.  

Но, видимо, никакого согласия Зеленского Порошенко и не хотел. Судя по тому, что президент вообще делает в последние недели, он вряд ли слишком желает дебатов с "Зе". В противном случае он бы не отказался прийти на них на условиях оппонента - в 19:00 на стадионе "Олимпийский", за день до выборов. 

То есть, всячески демонстрируя желание дебатов, Порошенко на самом деле обставляет дело так, что провести их невозможно.

Сначала он соглашается приходить на стадион. Потом говорит, что придет почему-то 14 числа, а не 19-го. А затем заранее монтирует агитационную сцену - чтобы Зеленский уже точно не пришел. 

На пятницу перед выборами тоже не стоит рассчитывать - Банковая требует от Зеленского дебатов на стадионе в другое время. А вечером Порошенко требует от него прийти в студию НОТУ. То есть - провести два раунда дебатов за один день. На что вряд ли согласится Зеленский. 

Тут же стоит вспомнить "рейд" гаранта на телеканал 1+1, где он потребовал встречи с Зеленским - хотя точно знал, что его нет в Украине (более того, первым о поездке Зеленского в Париж к президенту Макрону заявил политтехнолог Порошенко Олег Медведев).  

Из этого следует вывод - Порошенко не хочет дебатов с Зеленским. Ибо понимает, что вопросов к нему куда больше, чем к шоумену. И каждый из них - это лишний гвоздь в гроб рейтинга президента. 

Еще один важный вывод - перед вторым туром Порошенко спешно "подчищает хвосты". Сегодня на митинге он сообщил об увольнении скандального разведчика Сергея Семочко. Однако и здесь вряд ли кто-то поверит, что Петр Алексеевич исправился: слишком явная связь между проигрышем Порошенко в первом туре и его внезапными "реформами". 

И последнее - Петру Порошенко не удалось заполнить своими сторонниками весь стадион - они заняли от силы 10% трибун. Это говорит о реальном уровне поддержки гаранта, который хотел устроить сегодня "битву судного дня". (Страна.уа).

                                                             ************************

Инсайд: у Порошенко боятся случайно помочь Зеленскому

Команда Петра Порошенко во втором туре может отказаться от подвоза избирателей к участкам для голосования. Об этом сообщил информированный источник в окружении главы государства.

СУТЬ. 31 марта местные штабы Порошенко организовали подвоз предполагаемых сторонников к местам голосования. В итоге проект не дал ожидаемого результата.

«Судя по результатам, каждый второй человек, которого мы подвезли, проголосовал за Владимира Зеленского», – сообщил РБК Украина собеседник из команды Порошенко.

ТЕМ ВРЕМЕНЕМ. Оба кандидата должны заполнить свои квоты в избирательных комиссиях. Штаб Зеленского пытается собрать людей благодаря соцсетям. При этом решить кадровый вопрос ему может помочь Юлия Тимошенко, однако пока он не согласна этого делать.

«Платить за этот праздник она (Тимошенко, ред.) не будет», – заявил источник в окружении лидера «Батьківщини».

Отметим, что речь идет о доплатах, которые обычно работники избирательных комиссий получают от штабов политиков. Как известно, Зеленский привлекает стронников к подсчету голосов на волонтерских началах.

Ранее мы сообщали, что Петр Порошенко отзывает своих членов из избирательных комиссий. Политолог Юрий Романенко считает, что это делается для того, чтобы сорвать выборы. По материалам: РБК Украина

Хорошие новости президентской кампании 

Понедельник, 15 апреля 2019, 11:30
ОКСАНА ЧЕПИЖКО
сооснователь ОО "Re:Старт", исполнительный директор "Ассоциации защиты банков"

Украина замерла в ожидании второго тура президентских выборов, результат которых, в общем-то, предрешён.

Соревнование за главный пост страны всегда раскалывает и поляризует общество. Чего только не прочтешь сегодня в социальных сетях. "Днище" и "клоунада" – пожалуй, самые толерантные маркеры ситуации.

Тем не менее, риски, с которыми столкнётся будущий президент, хорошо известны и более чем очевидны.

Самые "грязные" эпизоды выборов – проанализированы, взвешены и оценены не только экспертами, но и всеми нами.

Поэтому – несколько слов о положительных моментах этой избирательной кампании, которые пока больше похожи вызовы. Но одновременно таят в себе немало возможностей.

Как бы мы к этому не относились, но Украина вполне вписалась в мировые политические тренды, обогнав другие постсоветские государства.

"Старые" демократии сегодня переживают переходный этап.

В одном политическом пространстве сосуществуют "модерные" идеологические проекты, которые опираются на традиционные государственные институты и большие социальные группы, и "постмодернистские" идеологии нового типа. Они внесистемны, организованы по сетевому принципу и апеллируют к локальным сообществам, которые сложно вычислить социологией.

Во фрагментированном мире с диверсифицированными потоками информации "ядерный электорат" по-прежнему имеет значение, но далеко не всегда решает исход выборов.

Тем, кто хочет остаться в большой политике, придётся адаптироваться и осваивать новый язык, понятный "новому избирателю" (который, замечу в скобках, не обязательно "молодёжь").

Стандартная "наружка" и партийные газеты на глазах теряют свою эффективность.

Для расширения электоральной базы нужны соцсетинестандартные ходы и… много видео.

Поэтому обновление произойдёт не только в политическом лагере, но и среди его "обслуживающего персонала".

Что вполне закономерно. Если на рынке сегодня востребованы "гибридные" специалисты, которые совмещают разноплановые компетенции (от элементарного программирования и навыков визуализации до, например, бухгалтерии), почему в сфере политтехнологий должно быть иначе?..

Будет большой ошибкой считать, будто теперь избиратели повально увлекутся "симулякрами" и "голограммами". Как раз наоборот.

Выборы-2019 показали, что украинцы начали интересоваться тем, как "устроена" политика. У кого какие полномочия. Что можно и чего нельзя по Конституции. Как сбалансированы ветви власти, и кто назначает премьера.

Президент больше не "царь и бог". Парламентские и местные выборы покажут, сможет ли он выполнить хотя бы треть своих обещаний, заручившись поддержкой депутатов всех уровней.

То, что мы задумываемся об этом уже сейчас – очень хорошая новость.

Со временем всеобщая политическая грамотность сможет выбить почву из-под ног оголтелых популистов. Пообещать "всё и сразу" уже не получится.

Ещё одна хорошая новость состоит в том, что у Украины начали просматриваться стратегические ориентиры, которые поддерживает общество. И не желает жертвовать ими ради новых иллюзий.

Кто бы ни пришел к власти, ему не удастся поставить под сомнение европейский выбор.

Хочется верить, что многовекторность, которая долгие годы была нашей сомнительной "фишкой" в геополитике, отвергнута раз и навсегда.

И, наконец, главное. Запрос на "новые лица" сейчас настолько велик, что ни одна политическая сила больше не сможет ограничиться полумерами.

Чтобы ответить на этот запрос все участники парламентских выборов должны включиться в кампанию буквально на следующий день после второго тура.

Кардинальная смена элит, которая должна была произойти после Евромайдана, всё ещё впереди. Но она неизбежна.

Скорее всего, осенью мы получим идеологически пёструю, фрагментированную и проблемную Верховную Раду, но такова цена настоящих, а не бутафорских перемен.

В чрезмерной политизации украинского общества некоторые посторонние наблюдатели склонны видеть признак "социального нездоровья". Это искажённая оптика. Людям не всё равно.

Такова демократия в действии – когда ты знаешь, что твой голос может и должен влиять на будущее твоей страны.

Неопределенность лучше забронзовелости. Оксана Чепижко, специально для УП

                                                                          ********************

Спадкоємці монстрів: як живуть діти і внуки знаменитих диктаторів

У березні 2019 року до списку людей, проти яких Україна ввела персональні санкції, потрапила 56-річна Алессандра Муссоліні – онука фашистського керівника Італії. Як і її дід, вона – теж політик ультраправого спрямування. EtCetera з’ясовував, чим займаються нащадки інших диктаторів ХХ століття.


МУССОЛІНІ. Алессандра Муссоліні – не тільки внучка фашистського диктатора, але й племінниця актриси Софі Лорен. Спочатку здавалося, що Алессандра піде стопами тітки: вона знімалася в кіно, займалася співом і фотографувалася для журналу Playboy. Однак потім приклад діда здався їй більш переконливим: вона вступила до неофашистської партії «Італійський соціальний рух». З тих пір Алессандра перебувала в декількох ультраправих і правих партіях, неодноразово обиралася до парламенту, а зараз представляє політичну силу екс-прем’єра Сильвіо Берлусконі в Європарламенті.

Алессандра Муссоліні не приховує, що пишається своїм дідом. Нещодавно вона обізвала «виродком» американського актора Джима Керрі, який опублікував у Твіттері карикатуру на Муссоліні-старшого. Втім, під українські санкції Алессандра потрапила не за любов до дідуся, а за те, що була спостерігачем на так званих виборах в «ДНР».


СТАЛІНИ. Внучка Йосипа Сталіна, Катерина Жданова, ще замолоду поїхала подалі від політичних пристрастей – на Камчатку, де працювала геофізиком. Там вона живе і зараз: намагається не згадувати про своє походження, принципово не спілкується з журналістами і тримає кілька собак.

Ще одна внучка радянського диктатора живе в США і носить ім’я Кріс Еванс. Вона тримає антикварний магазин в штаті Орегон, зовсім не розмовляє російською і не цікавиться політикою. Що, втім, не завадило їй потрапити в політичний скандал. У 2011 році американську онуку Сталіна відшукали французькі журналісти. У бесіді з ними Кріс називала свого діда «чудовиськом». Ці слова обурили російських комуністів, які направили Еванс гнівного листа, вимагаючи вибачень. Втім, вона ці вимоги проігнорувала.


ЧАУШЕСКУ. Доля рідних дітей румунського диктатора Ніколає Чаушеску склалася трагічно: син Ніку потрапив до в’язниці за розтрату державних грошей, а дочка Зоя заробляла на життя, здаючи порожні пляшки, осмкільки її ніхто не брав на роботу. Ніку помер у 1996 році від цирозу печінки, а Зоя – в 2006 році від раку легенів (вона була завзятим курцем). Зате прийомний син імператора, Валентин Чаушеску, живе й досі. Він і за життя батька віддавав перевагу науці, а не політиці. Після революції 1989 року Валентин продовжив займатися ядерною фізикою. Він як і раніше вважає Ніколає Чаушеску своїм батьком, а з журналістами спілкується неохоче.


ФРАНКО. У правителя Іспанії Франсиско Франко залишилося троє синів і чотири дочки. Одного із спадкоємців диктатора, Франсиско Франко-молодшого, в 2012 році посадили в тюрму на 2,5 року – за небезпечне водіння авто і бійку з поліцейськими.


ХОДЖА. Син албанського диктатора Енвера Ходжі, Ілір Ходжа, написав мемуари про батька, а в 2005 році агітував на парламентських виборах за Партію праці. Ім’я онука колишнього лідера країни, Ермаля Ходжі, теж потрапляло в стрічки новин, але зовсім з іншого приводу: у 2015 році його заарештувала албанська поліція. Ермаля звинувачували в створенні злочинного угруповання, яке переправляло кокаїн в Західну Європу.


ПІНОЧЕТ. Дочка чилійського диктатора Лусія Піночет пішла стопами батька, зайнявшись правоконсервативною політикою. Щоправда, військових переворотів вона не влаштовувала, віддаючи перевагу законним методам боротьби за владу. Лусію неодноразово обирали депутатом муніципальної ради одного з округів Сантьяго. Її син, Родріго Гарсія Піночет, теж брав участь у виборах – але невдало.

Інший онук диктатора – Аугусто Піночет Моліна – як і Аугусто Піночет-старший, вступив на військову службу. Щоправда, в 2006 році його звільнили з армії за заперечення злочинів діда.


МАО. Онук Мао Цзедуна, Мао Синьюй, у 2009 році став наймолодшим генералом Народно-визвольної армії Китаю. Втім, Мао-молодший у військовому керівництві КНР вважається «голубом», а не «яструбом»: він виступає за зміцнення зв’язків з Японією і США.

А внучка «Великого Керманича», Кун Дунмей, разом з чоловіком у 2013 році потрапила в список 500 найбагатших людей Китаю.


ПОЛ ПОТ. Єдина дочка камбоджійського диктатора, Сар Пачата, працює на фермі і не цікавиться політикою. У 2014 році світові ЗМІ повідомляли, що дочка Пол Пота вийшла заміж.


АМІН. Джаффар Амін, син диктатора Уганди Іді Аміна (відомого за американським фільмом 2006 року «Останній король Шотландії»), багато років працював менеджером у логістичній компанії, а зараз займається публіцистикою, пише тексти для рекламних роликів і виступає від імені численного сімейства Амінів (у диктатора було понад 40 дітей).


БОКАССА. Імператора Центральної Африки Жана-Беделя Бокассу називали одним з найбільш ексцентричних диктаторів світу і навіть підозрювали в канібалізмі. Зате його син, Жан-Серж Бокасса, вважається цілком прогресивним політиком. Зараз він обіймає посаду міністра внутрішніх справ Центральноафриканської Республіки, а до цього був міністром молоді, спорту, мистецтв і культури і депутатом парламенту.

Для того, что бы оставить отзыв, Вам необходимо Войти или Зарегистрироваться
Регистрация не займет более одной минуты, а так же Вы сможете авторизироваться с помощью соц. сетей