Каталог
Новости
Объявления
Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net
%PM, %12 %496 %2018 %12:%янв

Калейдоскоп оперативних новин на 12 січня: На японський завод на Вінниччині не можуть знайти працівників. На столе только курятина.

284
(0 голосов)

Про те, що на новий японський завод на Вінниччині не можуть знайти працівників, написали, здається, усі провідні видання України. Хто пропустив, нагадую. Компанія «Фуджікура» відкрила завод у Немирові і готова найняти 2 тисячі місцевих. Працевлаштування офіційне, зарплата – близько 7 тисяч гривень, на рівні середньої по області. Та й робота непогана – збирати електропроводку для Audi та Volkswagen. Але народ на «Фуджікуру» не поспішає. Хоча в області зареєстровано понад 70 тисяч безробітних, на завод набрали лише 400 осіб. За словами міського голови Немирова Віктора Качура, люди не хочуть працювати офіційно, бо тоді втратять субсидії та соціальну допомогу. Що ж, теперішня система субсидій і справді заслуговує на критику, але коріння проблеми – зовсім не в ній.

Проблема «Фуджікури» та багатьох інших підприємств з аналогічними труднощами, походить, як не парадоксально, з хронічної бідності населення – тих, кого мала в першу чергу привабити зарплата у 7 тисяч. Здається, саме бідні повинні б мати найсильнішу мотивацію до праці, але хронічна скрута витворює у їхніх головах власне раціо. Коли перестаєш вірити, що здатен заробити собі на гідне життя, мотивація до праці згасає. Ті, хто певен, що до бенкетної зали їх все одно не пустять, зі спокійною душею облаштовують свій затишок у передпокої життя. Аргументи хибні, але логіка залізна: навіщо працювати, якщо все одно лишишся бідним? Тому відсутність постійного заробітку для таких людей – зовсім не халепа.

Те, що мільйони українців навчились жити без регулярних доходів – не так вже й погано. Принаймні, до турбулентних часів такі люди пристосовані краще, ніж їхні «розбещені цивілізацією» співгромадяни. Однак, розкіш безробіття має свою ціну. Хронічні безробітні знають чимало способів, як урвати собі трохи заповітної халяви у вигляді соцдопомоги, субсидії та інших «подарунків» держави. Але навіть найбільш вигадливим вдається видурити собі лише мізер, який дозволяє непогано заощадити, але ніколи не дасть піднятись над рівнем бідності. Звичайно, частина немирівських безробітних ігнорує «Фуджікуру», бо ганяє на заробітки або працює нелегально – ці хоча би борються за своє майбутнє. Але решта настільки прикипіли до соціального дна, що дно стало їхнім природним середовищем, до якого вони пристосували свої звички, потреби, мислення – і в цьому їхня трагедія.

Однак, існує і більш прозаїчна причина не любити «Фуджікуру». Не секрет, що значна частина суспільства і досі отруєна совковими уявленнями про працю. А праця по-радянськи, як ми знаємо, сильно відрізнялася від проголошуваних ідеалів: «Ви робите вигляд, що платите, а ми робимо вигляд, що працюємо». Трудова дисципліна, нагляд керівництва, система бонусів і штрафів – ці та інші атрибути сучасного підприємства ще й досі сприймаються багатьма, як звірячий вишкір капіталізму. Ну хто з нас не бачив, як працюють співробітники комунальних служб, де совок зберігся краще, ніж Ленін у мавзолеї? Один порпається лопатою у ямі, другий і третій із зосередженими обличчями стоять поруч, а в кабіні екскаватора дрімає четвертий. Колись це була нормальна реакція здорових людей на принади розвиненого соціалізму, але в умовах ринкової економіки – це дрімучий пережиток, який, на жаль, ще не викашляли з себе цілі покоління.

Так само не всі готові розпрощатися з можливістю підкрадати, котру нерідко вважають обов’язковим атрибутом «нормальної» роботи. Пригадується одна довоєнна історія з Луганщини – про те, як власник олійного заводику розв’язав проблему дрібного крадійства. Не допомогло ані підвищення зарплатні, ані звільнення спійманих «несунів», до яких належав увесь невеликий колектив підприємства. Довелося піти на компроміс: визначаючи місячний обсяг недостачі, власник мовчки вираховував із зарплатного фонду ринкову вартість поцупленого. Робітники зв’язку між своєю клептоманією і зменшенням зарплатні не помічали, а тому сторони були цілком задоволені. І не треба тішити себе фантазіями, що таке трапляється виключно на Донбасі – у поширенні подібних явищ Схід і Захід у нас єдні, як моноліт. І зрозуміло, що для таких людей робота на умовній «Фуджікурі» - це люта експлуатація та знущання. (М.Вихров. Тиждень.ua). 

На столе только курятина. В рационе украинцев мясо птицы все больше вытесняет другие виды мяса из-за доступности по цене. В целом за 2017г цены на мясо повысились  на 36%. В середине 2000-х годов доля курятины была на уровне рациональных норм потребления и в общих объемах потребления мяса всех видов составляла 38%, на говядину приходилось 26%, а на свинину -- 34%.

В 2017г доля курятины увеличилась до 47% -- в основном за счет говядины. При этом доля говядины в общих объемах потребления мяса всех видов уменьшилась до16% при рациональной норме потребления в 25%, -- отметил  зав. отделом финансово-кредитной и налоговой политики "Института аграрной экономики" Л.Тулуш. 

По расчетам ученых специалистов в отличии от других сельськохозяйственных животных поголовье домашнй птицы, имеющихся в сельхозпредприятиях, в 2017г не снизилось против уровня 2016г. В 2017г только объемы выращивания птицы имели положительную динамику -- плюс 4,7% к 2016г, тогда как выращивание других видов сельскохозяйственных животных характеризуется нисходящим трендом.

По словам Тулуша, такой дисбаланс в производстве мяса в значительной мере обусловлен несовершенством государственной финансовой поддержки в 2017г, когда производство продукции птицеводства поддерживалось в виде бюджетной дотации и путем предоставления бюджетного возмещения НДС при экспорте продукции птицеводства. ("Сегодня").  

Для того, что бы оставить отзыв, Вам необходимо Войти или Зарегистрироваться
Регистрация не займет более одной минуты, а так же Вы сможете авторизироваться с помощью соц. сетей